«Він у нас просто дуже активний, непосида!» — часто кажуть батьки, виправдовуючи нездатність дитини всидіти на місці й 5 хвилин. Але як інженер та освітянин з 10-річним досвідом, я пропоную поглянути на це з точки зору механіки мозку.
СДВГ (Синдром дефіциту уваги та гіперактивності) — це не надлишок енергії. Це, в першу чергу, проблема з гальмами.
Гальмувати складніше, ніж розганятися
У нашому мозку процеси збудження та гальмування мають бути в рівновазі. Але еволюційно склалося так, що «натиснути на газ» (збудження) мозку легше, ніж «натиснути на гальма» (гальмування непотрібних імпульсів).
Половина наших синапсів — гальмівні. Їхня задача — відсікати зайвий шум, щоб ми могли сконцентруватися на задачі. У дітей з СДВГ або цифровою залежністю ці «гальмівні колодки» зношені або недорозвинені.
Пастка «Інформаційного фастфуду»
Коли дитина проводить у TikTok або YouTube Shorts по 4 години на день, вона споживає «легкий дофамін». Її мозок звикає до зміни картинки кожні 15 секунд. У результаті, коли потрібно сісти за книгу (де картинка не змінюється), мозок починає бунтувати. Зв'язок між лобною корою (воля, контроль) та іншими відділами слабшає.
Діагностика як перший крок до вирішення
Ментальна арифметика, шахи, складна діяльність — це тренажери для «гальм». Але перш ніж лікувати або тренувати, потрібно діагностувати.
Платформа Neuro.Educatimo дозволяє виміряти рівень концентрації та стійкості уваги. Ми бачимо на графіках, чи здатна дитина утримувати фокус, чи її увага розсипається вже на першій хвилині. Це дозволяє вчасно помітити проблему і замість звинувачень у «ліні» почати працювати над розвитком вольового контролю.